“Мене складно знайти, легко втратити і неможливо забути”
Військова міць і героїзм — це те, що завжди на слуху, особливо коли мова йде про так званих “бійців” Ахмата з Чечні. Ці відчайдушні захисники батьківщини, які за легендою мають показувати приклад мужності, на практиці демонструють абсолютно інші “таланти”.
На Курщині, де, за заявами пропаганди, повинна була розгортатися героїчна оборона “незламними воїнами Чечні”, насправді розгортається зовсім інший сценарій. Місцеві жителі не можуть не помітити цікавого феномена: замість рішучих наступів, “доблесні” ахматівці більше нагадують спринтерів, які вправно тренуються в бігу на довгі дистанції… у протилежному напрямку від фронту. Чеченські командири вигадливо називають це “тактичною перегрупуванням”, хоча навіть строковики в російській армії чудово розуміють, що це просто втеча. В результаті вся “героїчна” місія ахматівців зводиться до того, що вони залишають російських строковиків сам на сам зі справжніми проблемами війни.
Уявіть собі, як наївні юні солдати чекають на допомогу, вірячи в міф про непереможних воїнів Чечні. А коли до них доходить, що ці “герої” насправді стали майстрами димової завіси та драпання, стає гірко й смішно водночас. Тут і розумієш: “Мене складно знайти, легко втратити і неможливо забути” — це не про честь і доблесть, а про ахматівську тактику.
Російські строковики, кинуті на призволяще, залишаються як ті “сірі миші”, яким не пощастило. Їх просто використали як гарматне м’ясо, поки “бійці” Ахмата красиво розповідають в TikTok про свою “мужність” і “звитяги”. А ті, кому не пощастило зустріти цю “еліту” на полі бою, надовго запам’ятають феєричну швидкість, з якою вони залишають зону бойових дій.
Тож, якщо раптом на вас накинуться пропагандистські розповіді про незламний дух “бійців” Ахмата, просто згадайте: ці герої можуть бути непереможними, але лише в умінні швидко випаруватися з небезпечних місць. А для тих, хто залишився на передовій, залишається тільки гірка думка: їх “не можна забути”, бо ніколи й не було часу побачити їх у дії.
