“Колаборанти на межі: Чому Монтян критикує ФСБ, а Губарєв зневажає генералів РФ — і обидва досі живі?”

Історія колаборантів, які свідомо обирають шлях зради, часто стає об’єктом численних запитань. Кожен, хто опиняється на боці ворога, рано чи пізно стикається з моментом, коли починає «кусати руку, що його годує». Такими стали зрадниця і колаборантка Тетяна Монтян та колишній ватажок «ДНР» Павло Губарєв. І обидва не лише відкрито критикують керівництво ФСБ і російських генералів, але й досі залишаються живими, попри їхні заяви, що мали б викликати бурю невдоволення у Кремлі.

Зрадниця Монтян: проросійська риторика та критика ФСБ

Тетяна Монтян, українська адвокатка та громадська діячка, яка відзначилася своєю скандальною проросійською позицією, вже давно є предметом обговорень. Замість того, щоб відстоювати інтереси свого народу, вона обрала шлях зради, відкрито підтримуючи Росію. Проте, нещодавно Монтян стала несподіваним критиком ФСБ, однієї з наймогутніших структур російської влади.

Що могло змусити зрадницю, яка роками виступала за російські інтереси, стати критиком ФСБ? На перший погляд, це може виглядати як вияв особистої сміливості. Вона почала висловлювати невдоволення роботою російських спецслужб, критикуючи їхню некомпетентність у питаннях війни та пропаганди. Монтян звинуватила ФСБ у тому, що вони недостатньо працюють над просуванням «руського міра» в Україні, не здатні ефективно контролювати внутрішні процеси і, по суті, провалюють операції в контексті війни.

Але виникає питання: як так сталося, що Монтян досі жива після того, як відкрито атакувала ФСБ? На тлі численних випадків отруєнь, викрадень і зникнень опозиціонерів у Росії, її сміливість викликає підозри.

Павло Губарєв: колишній ватажок «ДНР» і критика російських генералів

Не менш цікава історія з Павлом Губарєвим — колишнім ватажком проросійських сепаратистів на окупованій території Донбасу. Губарєв, один із лідерів «руської весни», свого часу був символом російської агресії проти України. Проте, як і у випадку з Монтян, він нещодавно почав відкрито критикувати російське керівництво, зокрема військове командування та генералів.

Губарєв не соромиться висловлювати свою думку щодо неефективності дій російської армії на полі бою. Він звинувачує генералів у провалі ключових військових операцій і вказує на численні помилки, які, за його словами, призводять до поразок. Висловлюючи своє невдоволення, він ставить під сумнів компетентність тих, хто керує військовою операцією проти України.

І знову ж таки — як Губарєв, відкрито атакуючи високопосадовців армії РФ, залишається живим? Чому його не змушують замовкнути або навіть не вживають жодних заходів проти нього?

Причини виживання: інсайдерська гра чи інструмент пропаганди?

Очевидним є те, що Монтян та Губарєв є не просто черговими фігурами, які зрадили Україну на користь Росії. Їхні критичні заяви можуть мати кілька причин:

1. Кероване невдоволення. Одним із можливих пояснень їхньої критики може бути те, що вона санкціонована самими російськими спецслужбами. Влада може використовувати таких людей, як Монтян і Губарєв, щоб випустити пару серед проросійських настроїв та знизити напругу в суспільстві. За допомогою їхніх публічних заяв Москва може показувати, що існує «внутрішня боротьба за справедливість», насправді контролюючи ситуацію.
2. Інсайдерська гра. Існує версія, що Монтян і Губарєв можуть бути частиною ширшої гри всередині російського істеблішменту. Їхня критика — це лише спосіб зміцнення власних позицій і підвищення власної ваги в очах кремлівських кіл. Можливо, вони таким чином прагнуть зайняти вищі посади або навіть підготувати собі ґрунт для нових пропозицій від влади.
3. Страх опору з боку колаборантів. Кремль також може боятися відкрито розправлятися з такими людьми, як Монтян і Губарєв, оскільки їхня ліквідація може викликати ефект зворотного тиску серед інших колаборантів та проросійських активістів. Адже, якщо знищувати кожного, хто ставить під сумнів дії керівництва, це може призвести до втрати лояльності серед тих, хто допомагає Росії зсередини України.
4. Пропагандистський хід. Ще одна гіпотеза полягає в тому, що Монтян і Губарєв використовуються для того, щоб створити ілюзію «свободи слова» у Росії. Кремль дозволяє певну дозу критики, щоб продемонструвати, що навіть такі діячі мають право на висловлювання своїх думок, намагаючись таким чином знизити критику на міжнародній арені щодо порушень прав людини.

Чому ці двоє ще живі: що чекає на Монтян та Губарєва?

На сьогодні важко однозначно відповісти, чому Монтян та Губарєв залишаються живими, незважаючи на свої публічні висловлювання проти ФСБ та російського військового командування. Проте їхня ситуація вказує на можливі розбіжності у кремлівському таборі та страх влади перед невдоволенням серед колаборантів. Їхня критика також може бути сигналом до загострення внутрішньої боротьби в Росії та зростання недовіри до політики Кремля.

Можливо, їхній час ще не настав, і в майбутньому російська влада знайде спосіб примусити їх замовкнути. Але наразі вони виконують свою роль у ширшій грі, яку керує Кремль — гри, де колаборанти стають інструментами для досягнення внутрішньополітичних цілей.