Коли Московія почала вважати себе Імперією, або Як народилася міфічна “Росія”

Коли Московія почала вважати себе Імперією! Історія Московії — це історія держави, що довгий час перебувала на периферії культурного та політичного життя Європи. Лише завдяки низці успішних військових завоювань та інтриг Московське князівство, відносно слабка за своїми ресурсами і значенням держава, поступово стало відчувати себе Імперією. Але коли ж і як Московія змінила назву та почала претендувати на титул “Росії”? Чи існувала насправді “Росія” в сучасних кордонах? Давайте розберемось.

Перші кроки до імперських амбіцій

У XV столітті Московія почала активно розширювати свої території за рахунок сусідніх земель, які часто належали до Литовського князівства чи Золотої Орди. Московські князі використовували хитрі політичні інтриги, щоб приєднувати нові землі під свою владу. Але Московія не мала широкого культурного чи політичного впливу. Її об’єднання відбувалося силою, без особливої підтримки місцевого населення, яке бачило в московських правителях радше завойовників, ніж захисників.

Ключовий момент у формуванні імперських амбіцій Московії стався за правління Івана III (Іван Великого), який прийняв титул “великого князя всієї Русі”. Це було частково політичною заявою на спадщину Київської Русі, держави, що існувала на території сучасної України, Білорусі та частково західної Росії. Але на той час Московія ще не була “Росією” в сучасному розумінні — ця назва була запозичена пізніше.

Московія стає “Росією”: маніпуляція спадщиною Київської Русі

Після одруження Івана III з візантійською принцесою Софією Палеолог Московія отримала ідеологічну базу для претензій на статус третього Риму. Московські правителі почали активно експлуатувати образ Київської Русі як культурної спадщини. Вони поступово стали називати Московію “Руссю”, а пізніше “Росією”, що слугувало для підкріплення легітимності їхніх імперських претензій.

Офіційно титул “імператора всеросійського” прийняв Петро І у 1721 році, після успішної Північної війни зі Швецією. Це було не лише зміною назви, а і суттєвим політичним кроком: Петро I проголосив створення нової Імперії, яка відтепер мала претендувати на величезні території від Балтійського до Чорного моря. Це також позначало кінець Московії як самостійної держави і народження “Російської Імперії”.

Відсутність сучасних кордонів

Протягом наступних століть “Росія” продовжувала експансію, але у межах її сучасних кордонів не існувало однорідної держави. Територія від Криму до Далекого Сходу була підкорена насильно, а населення було етнічно, культурно та релігійно розмаїтим. Історичні документи та етнографічні дослідження свідчать про те, що більшість цих земель жодним чином не мала історичного зв’язку з Московією. Місцеві культури — від народів Кавказу до корінних мешканців Сибіру та Далекого Сходу — не визнавали “Росію” своєю державою і боролися за незалежність від імперії.

Таким чином, сучасна Російська Федерація складається з етнічно неоднорідних територій, багато з яких стали частиною імперії лише після жорстоких воєн і репресій. Історичні землі Київської Русі — сучасна Україна та Білорусь — також ніколи не були частиною Московського князівства і не мають етнічного зв’язку з Московією.

Міф про “історичні російські землі”

Протягом століть ідеологи Московії, а пізніше й Російської імперії, активно створювали міф про “історичні російські землі”. Вони стверджували, що будь-яка земля, де колись були православні громади або присутність Київської Русі, автоматично повинна належати Москві. Ця ідея використовувалася для виправдання подальшої експансії, створення образу “російського світу” та окупації сусідніх країн.

Однак сучасні історики та археологи спростовують ці міфи, наголошуючи на тому, що зв’язок Московії з Київською Руссю є політичною вигадкою. Основна частина Київської Русі зосереджувалася навколо Києва, Чернігова та інших українських міст, тоді як землі Московії були тоді ще малозаселеними та віддаленими.

Культурна ідентичність і війни за території

Захоплення та інтеграція українських, білоруських і балтійських земель призвели до серйозних конфліктів, оскільки ці народи мали власну культурну, релігійну та національну ідентичність. Спроби “перетворення” народів на росіян викликали опір і призводили до численних повстань та національно-визвольних рухів. Від Листопадового повстання в Польщі до боротьби за незалежність України у ХХ столітті — ці землі ніколи не визнавали московської влади як “свою”.

Більше того, Російська імперія і пізніше Радянський Союз застосовували політику русифікації, витіснення національних мов, культури та самобутності поневолених народів. Це стало ще однією ілюстрацією того, що “Росія” ніколи не була єдиною, а лише силою, яка намагалася зруйнувати багатовікові культури своїх сусідів і нав’язати їм свою ідеологію.

Російська імперія як продукт агресії та маніпуляцій

Історія “Росії” — це історія завоювань і насильницької асиміляції, а не природного формування нації чи держави. Московія почала вважати себе Імперією на основі загарбницьких ідеологій, що обґрунтовували експансію та підкорення інших народів. “Росія” як сучасна держава ніколи не існувала в нинішніх кордонах і була створена завдяки підкоренню чужих земель.

Тепер, коли сусіди Росії відстоюють своє право на самовизначення, важливо пам’ятати, що імперія, збудована на міфах і загарбаних територіях, не має історичного та морального права на те, щоб називатися “історичними російськими землями”. Історія демонструє, що народи, поневолені Російською імперією, прагнули і прагнуть незалежності, зберігаючи свою ідентичність і традиції.