Як Львів став “столицею” України та зізнання німецького генерала: маловідомі факти від історика Сергійчука про Другу світову

Львів – місто, яке не раз ставало епіцентром історичних змін. Протягом Другої світової війни він пройшов через неймовірні випробування, ставши на короткий час важливим центром не лише для України, але й для всієї Європи. Український історик Володимир Сергійчук у своїх дослідженнях розкриває маловідомі деталі цього періоду, які змінюють традиційні уявлення про Львів та його роль у глобальному конфлікті.

Львів – символ боротьби за незалежність

У червні 1941 року, після нападу Німеччини на Радянський Союз, Львів опинився в центрі подій. Місто мало стратегічне значення завдяки своїй інфраструктурі та розташуванню. Українські націоналісти, скориставшись хаосом, 30 червня проголосили у Львові Акт відновлення Української держави. Це був сміливий крок, що змусив Німеччину звернути увагу на український національний рух.

Сергійчук зазначає, що саме у Львові на короткий час зосередився центр української політики, що дозволяє називати його тимчасовою “столицею” України в контексті тих подій. Але головне, про що рідко згадують, – це те, що ця декларація створила значний дискомфорт для німецької окупаційної адміністрації, яка не очікувала такої самостійності від українців.

Зізнання німецького генерала про Львів

В одній із розсекречених стенограм допитів німецьких військових у Нюрнберзі фігурує зізнання генерала Отто Вехтера, який очолював Галичину під час окупації. Він зізнався, що вважав Львів “недооціненим центром опору”.

“Українці у Львові були готові співпрацювати з нами, але тільки в межах, які не суперечили їхнім національним інтересам. Це було головною помилкою нашої стратегії – ми недооцінили їхній прагнення до незалежності,” – наводить Сергійчук слова генерала.

Це зізнання стало сенсацією, оскільки проливає світло на внутрішні протиріччя в німецькому командуванні щодо українського питання.

Маловідомі факти: українські патріоти у Львові

1. “Табір Тюрка”
   За словами Сергійчука, одним із маловідомих епізодів є існування під Львовом так званого “табору Тюрка”, створеного німцями для українських націоналістів, які відмовлялися співпрацювати з окупантами. Вони потрапляли в цю імпровізовану в’язницю, де утримувалися в нелюдських умовах. Архівні матеріали свідчать, що понад 40% ув’язнених цього табору загинули від голоду або катувань.
2. План “Львів – культурна столиця Рейху”
   Гітлерівці мали намір перетворити Львів на “німецький культурний центр”, повністю витіснивши місцеве населення. У 1942 році був розроблений план переселення німецьких колоністів у центральні райони Львова, залишивши українцям околиці. Цей проєкт провалився через активний спротив ОУН та нестачу ресурсів у Німеччини.
3. Евакуація архівів та бібліотек
   Маловідомим є і те, що в липні 1944 року, коли німці відступали зі Львова, вони намагалися вивезти унікальні українські архіви, які вважалися “культурною здобиччю”. Частину документів вдалося врятувати завдяки підпільним акціям українських інтелектуалів, які ховали їх у львівських катакомбах.

Чому Львів “став столицею” під час війни

Сергійчук стверджує, що на короткий час Львів став центром, який об’єднав українців із різних регіонів. Саме тут діяли ключові фігури українського руху опору – Роман Шухевич, Степан Бандера, Ярослав Стецько. Попри те, що німецька окупація була жорстокою, українці використали цей період для зміцнення ідеї національної незалежності.

На думку історика, саме Львів зміг стати символом нескореності, навіть попри спроби окупантів зламати дух міста.

Висновок

Львів у роки Другої світової війни був не лише стратегічним військовим об’єктом, а й осередком боротьби за незалежність України. Його унікальна історія, досліджена Володимиром Сергійчуком, показує, як місто вистояло під тиском кількох окупаційних режимів і стало натхненням для майбутніх поколінь.

Маловідомі факти, такі як існування “табору Тюрка” або план “культурної німецької столиці”, демонструють, наскільки важливим Львів був у глобальному контексті. Зізнання німецького генерала лише підтверджують, що місто було серцем українського опору, і його роль у війні ще не до кінця оцінена.

Львів – це більше, ніж сторінка в історії. Це символ нескореності, який продовжує надихати сучасну Україну.